борідка
БОРІ́ДКА, и, ж.
1. Зменш. до борода́.
Шовкова борідка, та розуму рідко (Укр.. присл.., 1955, 252);
Здурів скажений Цап, ріжки назад загнувши, Махнув борідкою, замекав, заскакав (Греб., І, 1957, 43);
Я бачив його блукаючі очі.., його русяву борідку, гостру, клинком (Коцюб., II, 1955, 428);
Він тряс своєю рідкою борідкою, схожою на кущик тирси (Донч., І, 1956, 117).
∆ Ца́рська борі́дка — те саме, що Нічна́ красу́ня ( див. красу́ня).
Між городиною в Бондарихи жартовлива [жартівлива] рука бризнула квітами: королевий цвіт, кручені паничі, чорнобривці, майори, нечесані панни, царська борідка (Вас., II, 1959, 195).
2. спец. Мичка, щітка на нозі у коня.
3. Шпеник, виступ у ключі.
Марко взяв один з ключів, затиснув його в лещата і почав підпилювати борідку (Мик., II, 1957, 325).
Значення в інших словниках
- борідка — борі́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- борідка — [боур’ідка] -дкие, д. і м. -р'ідз'ц'і, р. мн. -док Орфоепічний словник української мови
- борідка — -и, ж. 1》 Зменш. до борода. Козина борідка — пучечок козиного волосся із замаскованим у ньому тягарцем і чималим гачком; править за блешню для лову на спінінг риби-хажака (жереха, судака та ін.). 2》 спец. Мичка, щітка на нозі у коня. 3》 Шпеник, виступ у ключі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- борідка — БОРІ́ДКА, и, ж. 1. Зменш. до борода́ 1. Шовкова борідка, та розуму рідко (прислів'я); Здурів скажений Цап, ріжки назад загнувши, Махнув борідкою, замекав, заскакав (Є. Гребінка); Я бачив його блукаючі очі.., його русяву борідку, гостру, клинком (М. Словник української мови у 20 томах
- борідка — див. щітка Словник синонімів Вусика
- борідка — Борі́дка, -дки, -дці; -рі́дки, -док Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- борідка — Борідка, -ки ж?. 1) ум. отъ борода. Левиц. Пов. 179. Його брівоньки — так, як шнурочок, його борідка — золотенькая. Чуб. ІІІ. 208. Здурів скажений цап, ріжки назад загнувши, махнув борідкою, замекав, заскакав. Греб. 362. Словник української мови Грінченка