борідка
борі́дка
-и, ж.
1》 Зменш. до борода.
Козина борідка — пучечок козиного волосся із замаскованим у ньому тягарцем і чималим гачком; править за блешню для лову на спінінг риби-хажака (жереха, судака та ін.).
2》 спец. Мичка, щітка на нозі у коня.
3》 Шпеник, виступ у ключі.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- борідка — борі́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- борідка — [боур’ідка] -дкие, д. і м. -р'ідз'ц'і, р. мн. -док Орфоепічний словник української мови
- борідка — БОРІ́ДКА, и, ж. 1. Зменш. до борода́ 1. Шовкова борідка, та розуму рідко (прислів'я); Здурів скажений Цап, ріжки назад загнувши, Махнув борідкою, замекав, заскакав (Є. Гребінка); Я бачив його блукаючі очі.., його русяву борідку, гостру, клинком (М. Словник української мови у 20 томах
- борідка — див. щітка Словник синонімів Вусика
- борідка — Борі́дка, -дки, -дці; -рі́дки, -док Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- борідка — БОРІ́ДКА, и, ж. 1. Зменш. до борода́. Шовкова борідка, та розуму рідко (Укр.. присл.., 1955, 252); Здурів скажений Цап, ріжки назад загнувши, Махнув борідкою, замекав, заскакав (Греб., І, 1957, 43); Я бачив його блукаючі очі.. Словник української мови в 11 томах
- борідка — Борідка, -ки ж?. 1) ум. отъ борода. Левиц. Пов. 179. Його брівоньки — так, як шнурочок, його борідка — золотенькая. Чуб. ІІІ. 208. Здурів скажений цап, ріжки назад загнувши, махнув борідкою, замекав, заскакав. Греб. 362. Словник української мови Грінченка