боягузливий
БОЯГУ́ЗЛИВИЙ, а, е.
1. Який легко піддається почуттю страху; боязкий, лякливий.
— Йолопи! — гарикнув Купа на боягузливих гайдуків (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 279).
2. Який виражає почуття страху; пройнятий страхом.
Відбігши вбік, спекулянт позирав на Гришу з боягузливою злістю (Вітч., 1, 1947, 75);
Ганя вловила в його погляді щось боягузливе і зрозуміла, що це був жалюгідний страх перед хвилиною, коли він мав подивитися їй просто в вічі (Жур., Опов., 1956, 126).
Словник української мови (СУМ-11)