боягузка
БОЯГУ́ЗКА, и, ж. Жін. до боягу́з.
Женя і слухати не хотіла, коли позавчора Тамара почала її умовляти зачекати з небезпечною подорожжю до лінії фронту. І боягузкою назвала Тамару, і зрадницею (Хижняк, Тамара, 1959, 36).
Словник української мови (СУМ-11)