1. Словник української мови в 11 томах

боягузка

БОЯГУ́ЗКА, и, ж. Жін. до боягу́з.

Женя і слухати не хотіла, коли позавчора Тамара почала її умовляти зачекати з небезпечною подорожжю до лінії фронту. І боягузкою назвала Тамару, і зрадницею (Хижняк, Тамара, 1959, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боягузка — боягу́зка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. боягузка — -и. Жін. до боягуз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. боягузка — БОЯГУ́ЗКА, и, ж. Жін. до боягу́з. Женя і слухати не хотіла, коли позавчора Тамара почала її умовляти зачекати з небезпечною подорожжю до лінії фронту. І боягузкою назвала Тамару, і зрадницею (А. Хижняк). Словник української мови у 20 томах