боягузливий

БОЯГУ́ЗЛИВИЙ, а, е.

1. Який легко піддається почуттю страху; боязкий, лякливий.

– Йолопи! – гарикнув Купа на боягузливих гайдуків (О. Ільченко);

Акула боягузлива і має вразливий до ударів шлунок (з навч. літ.).

2. Який виражає почуття страху; пройнятий страхом.

Ганя вловила в його погляді щось боягузливе і зрозуміла, що це був жалюгідний страх перед хвилиною, коли він мав подивитися їй просто в вічі (С. Журахович);

Відбігши вбік, спекулянт позирав на Гришу з боягузливою злістю (із журн.);

Міщанський побут породжує й міщанську боягузливу мораль (з газ.).

Значення в інших словниках

1. боягузливий — боягу́зливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. боягузливий — -а, -е. 1》 Який легко піддається почуттю страху; боязкий, лякливий. 2》 Який виражає почуття страху; пройнятий страхом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. боягузливий — див. боязкий  Словник синонімів Вусика
4. боягузливий — БОЯЗКИ́Й (який легко піддається почуттю страху), БОЯЗЛИ́ВИЙ рідше, БОЯГУ́ЗЛИВИЙ зневажл., СТРАХОПУ́ДЛИВИЙ підсил. розм., СТРАХОПУ́ДНИЙ підсил. розм.; ЛЯКЛИ́ВИЙ, ПОЛОХЛИ́ВИЙ підсил. (який постійно лякається); ТРЕМТЛИ́ВИЙ поет., ТРЕ́ПЕТНИЙ поет.  Словник синонімів української мови
5. боягузливий — БОЯГУ́ЗЛИВИЙ, а, е. 1. Який легко піддається почуттю страху; боязкий, лякливий. — Йолопи! — гарикнув Купа на боягузливих гайдуків (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 279). 2. Який виражає почуття страху; пройнятий страхом.  Словник української мови в 11 томах