бракований
БРАКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до бракува́ти²;
// у знач. прикм. Недоброякісний, з браком; дефектний.
Печатка "Зроблено вірно" впала на бракований калібр (Собко, Любов, 1935, 35);
[Юрченко:] Я — що! Я — бракований екземпляр. Контузія своє зробила… (Дмит., Драм. тв., 1958, 447).
Словник української мови (СУМ-11)