бридливий

БРИДЛИ́ВИЙ, а, е. Який відчуває або виявляє огиду до чого-небудь гидкого.

Будучи зразком чистоти й охайності, медичний працівник не повинен бути бридливим (Заг. догляд за хворими, 1957, 32);

// Який є виявом або вираженням огиди до кого-, чого-небудь.

Січкар примічає бридливі складки біля вуст Горицвіта (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 36);

Губи її мимохіть склалися в бридливу гримасу (Гончар, Земля… 1947, 25).

Значення в інших словниках

1. бридливий — бридли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бридливий — Гидливий, перебірливий.  Словник синонімів Караванського
3. бридливий — -а, -е. Який відчував або виявляв огиду до чого-небудь гидкого. || Який є виявом або вираженням огиди до кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бридливий — БРИДЛИ́ВИЙ, а, е. Який відчуває або виявляє огиду до чого-небудь гидкого. Будучи зразком чистоти й охайності, медичний працівник не повинен бути бридливим (з навч. літ.); // Який є виявом або вираженням огиди до кого-, чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
5. бридливий — ГИДЛИ́ВИЙ (який відчуває, виражає огиду), БРИДЛИ́ВИЙ. — Геть, гидкий! Одчепись од мене! І не чіпляй мені твого намиста, і не цілуй мене, бо я гидлива (І. Нечуй-Левицький); Ненароком замочивши ногу, він трусив нею, як бридливий кіт (О. Ільченко).  Словник синонімів української мови
6. бридливий — Бридливий, -а, -е Брезгливый. Левч. 6.  Словник української мови Грінченка