бризкання

БРИ́ЗКАННЯ, я, с. Дія за знач. бри́зкати.

Опанас положив хлопця на траву і почав бризкати на нього водою. Те бризкання відживило Санька, і він розплющив очі (Гр., І, 1963, 365);

*Образно. — Змалилась, ніяк не награєшся, дівуля, — казав лікар, потай милуючись донькою, її здоров’ям, свіжим бризканням молодої енергії (Гончар, Земля.., 1947, 23).

Значення в інших словниках

1. бризкання — бри́зкання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. бризкання — -я, с. Дія за знач. бризкати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бризкання — БРИ́ЗКАННЯ, я, с. Дія за знач. бри́зкати. Опанас положив хлопця на траву і почав бризкати на нього водою. Те бризкання відживило Санька і він розплющив очі (Б. Грінченко); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. бризкання — Бризкання, -ня с. Брызганіе.  Словник української мови Грінченка