бровар
БРОВА́Р, я́, ч., заст.
1. Те саме, що брова́рня.
І будеш.. До броваря дрова таскати (Котл., І, 1952, 160);
Збоку тяглися комори, рублені з дубового лісу, бровар, в якому стояли пивні каді, каді для затирання браги (Панч, Гомон. Україна, 1954, 82).
2. Робітник броварні; броварник.
Четвертим партизаном був бровар у селі Королівка (Козл., Сонце.., 1957, 5).
Словник української мови (СУМ-11)