бубняр
БУБНЯ́Р, а́, ч. Гравець на бубні.
Бриніли струни бандур, відбивали ритм бубнярі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 302);
Значить, в путь. Туди, де бубнярі по селах гулко б’ють (Забашта, Вибр., 1958, 206).
Словник української мови (СУМ-11)БУБНЯ́Р, а́, ч. Гравець на бубні.
Бриніли струни бандур, відбивали ритм бубнярі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 302);
Значить, в путь. Туди, де бубнярі по селах гулко б’ють (Забашта, Вибр., 1958, 206).
Словник української мови (СУМ-11)