бубніти
БУБНІ́ТИ¹, ню́, ни́ш, недок. Те саме, що бубоні́ти 1, 3.
За дверима асистентської все бубніли два голоси, перебиваючи один одного (Смолич, І, 1958, 275);
Через тиждень у дворі і в Стецька весілля було: музики бубніли, чарки дзвеніли (Свидн., Люборацькі, 1955, 49).
БУБНІ́ТИ², і́є, діал. Набрякати, бубнявіти.
Бубніє пашня, як надворі мокро (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)