бубон
БУ́БОН, бна, ч. Ударний музичний інструмент.
По всьому селі пішла чутка, що в нас весілля; музики грають, у бубон б’ють, — весело було, бучно! (Вовчок, І, 1955, 79);
Загриміли труби, загули бубни: то молодий раджа скликав військо (Н.-Лев., IV, 1956, 33);
Співали баяни, гримів із дзвониками бубон (Кучер, Чорноморці, 1956, 348);
*У порівн. Зосталася Одарка з трьома невеличкими дітками-дівчатками без грошей.. Злидні, кругом злидні, голі, як бубон (Мирний, І, 1954, 49);
А вишень, а груш солодких було, як наїсися — цілий день живіт як бубон (Довж., Зач. Десна, 1957, 462);
— Запекла баба, а дурна, як бубон (Збан., Малин. дзвін, 1958, 137).
БУБО́Н, у, ч. Напухла лімфатична залоза.
Словник української мови (СУМ-11)