бубон
I б`убон-бна, ч.
Ударний музичний інструмент; дерев'яний або пластиковий обруч з мембраною із шкіри або пластику (з вмонтованими в нього брязкальцями або без них).
II буб`он-у, ч.
Напухла лімфатична залоза. Сифілітичний бубон.
Великий тлумачний словник сучасної української мови