Значення в інших словниках
-
бубніти —
бубні́ти 1 дієслово недоконаного виду бубоніти бубні́ти 2 дієслово недоконаного виду набрякати, бубнявіти діал.
Орфографічний словник української мови
-
бубніти —
I -ню, -ниш, недок. Те саме, що бубоніти 1), 3). II -іє, діал. Набрякати, бубнявіти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бубніти —
БУБНІ́ТИ¹, ню́, ни́ш, недок. Те саме, що бубоні́ти 1, 3. За дверима асистентської все бубніли два голоси, перебиваючи один одного (Ю. Смолич); Через тиждень у дворі і в Стецька весілля було: музики бубніли, чарки дзвеніли (А. Свидницький).
Словник української мови у 20 томах
-
бубніти —
БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
бубніти —
БУБНІ́ТИ¹, ню́, ни́ш, недок. Те саме, що бубоні́ти 1, 3. За дверима асистентської все бубніли два голоси, перебиваючи один одного (Смолич, І, 1958, 275); Через тиждень у дворі і в Стецька весілля було: музики бубніли, чарки дзвеніли (Свидн.
Словник української мови в 11 томах
-
бубніти —
Бубніти, -нію, -єш гл. Разбухать, взбухать. Бубніє пашня, як на дворі мокро. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка