бувати
БУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. Існувати, бути (з відтінком багатократності).
З життя партії відомо, що бували люди, які вносили розкол (Ленін, 7, 1949, 261);
Бували войни й військовії свари: Галагани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї; Було добра того чимало (Шевч., II, 1953, 367).
◊ Бува́й [здоро́в] (до особи чол. статі); Бува́й [здоро́ва] (до особи жін. статі) — усталена формула.
Марусе! — кажу. — На добраніч! (Вовчок, I, 1955, 195);
— Та навідайся лишень до пана Лотоцького, або до Жука… Бувай!.. (Коцюб., І, 1955, 446);
[Принцеса:] Я друга сьогодні поховала, може, завтра зустріну ворога. Бувай здоров (Л. Укр., II, 1951, 219);
Бува́йте [здоро́ві] — прощання з кількома особами або з однією при звертанні до неї на "ви".
Засвистали партизани Вночі по діброві. Виряджали їх дівчата: — Бувайте здорові! (Мал., II, 1956, 79);
Як [ні́би] не бува́ло — зник (зникла і т. ін.) без сліду.
Де ділася та похмурість, той недобрий вогонь в очах? Як ніби й не бувало (Коцюб., І, 1955, 448).
2. Відбуватися (не раз); траплятися.
Диво дивнеє на світі З тим серцем буває! (Шевч., II, 1953, 79);
Часто буває так, що мені мало 24 годин на добу (Коцюб., III, 1956, 369);
[Сергій:] Даруй мені, Лесю. Бувають хвилини — гіркота перемагає (Сміл., Черв. троянда, 1955, 36).
3. Іноді приходити, приїжджати куди-небудь, відвідувати кого-, що-небудь.
Я в пекло стежку протоптала, Я там не раз, не два бувала (Котл., І, 1952, 126);
Поселившись на кілька тижнів у Львові, я часто бував у Франка (Сам., II, 1958, 395);
Під приводом жалоби в домі нареченої перестав [Безбородько] бувати в театрі і відвідувати кіно (Вільде, Сестри.., 1958, 411);
— Даруйте мені мою настирливість, але дозвольте бувати у вас (Донч., II, 1956, 77).
4. Тимчасово перебувати де-небудь.
Тепер, останніми днями я менше буваю на людях (Коцюб., III, 1956, 410);
Коли Марія бувала вдома, посланець чекав, поки вона писала відповідь (Кучер, Чорноморці, 1956, 64).
5. Уживається у знач. зв’язки в складеному присудку.
Погода незвичайно гарна… Тепло, навіть душно буває (Коцюб., III, 1956, 154);
[Любов:] Коли б ви знали, як мені часом буває сором при спогадах, просто хоч крізь землю провалитись!.. (Л. Укр., II, 1951, 70);
Звуки теж бувають всякі — тільки треба уміти їх слухати (Смолич, II, 1958, 14).
Словник української мови (СУМ-11)