бугила
БУГИЛА́, рідше БОГИЛА́, и́, ж., бот. (Anthriscus). Трав’яниста рослина з родини зонтичних із солодким стеблом.
І твій барвіночок хрещатий Заріс богилою (Шевч., І, 1951, 384);
А на другий день у бур’яні Шевченко будує з бугили та коров’яків курінь (Вас., Вибр., 1950, 193).
Словник української мови (СУМ-11)