бугель —
бу́гель іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
бугель —
-я, ч., тех. 1》 Залізне кільце, обруч на щоглі, палі; рихва. 2》 Вставка струмоприймача, що ковзається по контактному дроту й знімає з нього струм (на електротранспорті).
Великий тлумачний словник сучасної мови
бугель —
БУ́ГЕЛЬ, я, ч., техн. 1. Металеве кільце на щоглі або палі. Бугелі виготовляють із залізних смуг, зігнутих у вигляді вісімки (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови у 20 томах
бугель —
бу́гель (від нім. Bugel – скоба, дуга) 1. Металеве кільце, надіте на верхній кінець палі для запобігання руйнуванню її при забиванні. 2. Вставка струмоприймача, що ковзається по контактному дроту й знімає з нього струм.
Словник іншомовних слів Мельничука