бугель

Значення в інших словниках

1. бугель — бу́гель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. бугель — -я, ч., тех. 1》 Залізне кільце, обруч на щоглі, палі; рихва. 2》 Вставка струмоприймача, що ковзається по контактному дроту й знімає з нього струм (на електротранспорті). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бугель — БУ́ГЕЛЬ, я, ч., техн. 1. Металеве кільце на щоглі або палі. Бугелі виготовляють із залізних смуг, зігнутих у вигляді вісімки (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
4. бугель — бу́гель (від нім. Bugel – скоба, дуга) 1. Металеве кільце, надіте на верхній кінець палі для запобігання руйнуванню її при забиванні. 2. Вставка струмоприймача, що ковзається по контактному дроту й знімає з нього струм. Словник іншомовних слів Мельничука