бугель
БУ́ГЕЛЬ, я, ч., техн.
1. Металеве кільце на щоглі або палі.
Бугелі виготовляють із залізних смуг, зігнутих у вигляді вісімки (з наук.-попул. літ.).
2. На електротранспорті – дугоподібна вставка струмоприймача, яка ковзає по контактному дроту та знімає з нього струм.
Коли бугель відривається від проводів, з’являються іскри (з навч. літ.).
3. Підйомник.
У перебігу справи позивач наполягає на тому, що працівник бугеля винний, оскільки саме в його обов'язки входить подавати бугель (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бугель — бу́гель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- бугель — -я, ч., тех. 1》 Залізне кільце, обруч на щоглі, палі; рихва. 2》 Вставка струмоприймача, що ковзається по контактному дроту й знімає з нього струм (на електротранспорті). Великий тлумачний словник сучасної мови
- бугель — бу́гель (від нім. Bugel – скоба, дуга) 1. Металеве кільце, надіте на верхній кінець палі для запобігання руйнуванню її при забиванні. 2. Вставка струмоприймача, що ковзається по контактному дроту й знімає з нього струм. Словник іншомовних слів Мельничука
- бугель — БУ́ГЕЛЬ, я, ч., техн. Залізне кільце, обруч на щоглі, палі; рихва. Словник української мови в 11 томах