бугель

бу́гель

-я, ч., тех.

1》 Залізне кільце, обруч на щоглі, палі; рихва.

2》 Вставка струмоприймача, що ковзається по контактному дроту й знімає з нього струм (на електротранспорті).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бугель — бу́гель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бугель — БУ́ГЕЛЬ, я, ч., техн. 1. Металеве кільце на щоглі або палі. Бугелі виготовляють із залізних смуг, зігнутих у вигляді вісімки (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. бугель — бу́гель (від нім. Bugel – скоба, дуга) 1. Металеве кільце, надіте на верхній кінець палі для запобігання руйнуванню її при забиванні. 2. Вставка струмоприймача, що ковзається по контактному дроту й знімає з нього струм. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. бугель — БУ́ГЕЛЬ, я, ч., техн. Залізне кільце, обруч на щоглі, палі; рихва. Словник української мови в 11 томах