1. Словник іншомовних слів Мельничука

бугель

бу́гель

(від нім. Bugel – скоба, дуга)

1. Металеве кільце, надіте на верхній кінець палі для запобігання руйнуванню її при забиванні.

2. Вставка струмоприймача, що ковзається по контактному дроту й знімає з нього струм.

3. Металеве кільце на щоглі корабля для кріплення снастей.

4. Деталь ексцентрикового механізму, виконана у вигляді кільця, що охоплює ексцентрик.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бугель — бу́гель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бугель — -я, ч., тех. 1》 Залізне кільце, обруч на щоглі, палі; рихва. 2》 Вставка струмоприймача, що ковзається по контактному дроту й знімає з нього струм (на електротранспорті). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бугель — БУ́ГЕЛЬ, я, ч., техн. 1. Металеве кільце на щоглі або палі. Бугелі виготовляють із залізних смуг, зігнутих у вигляді вісімки (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. бугель — БУ́ГЕЛЬ, я, ч., техн. Залізне кільце, обруч на щоглі, палі; рихва. Словник української мови в 11 томах