будячок
БУДЯЧО́К, чка́, ч. Зменш. до будя́к.
З-під жовтого піску, порослого хирлявим будячком, визирають стовбури житла… (Досв., Гюлле, 1961, 151);
*У порівн. Ріс [Омелько] як будячок отой, настовбурчений, завжди. готовий відповісти колючим словом на глузування та насмішки (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 196).
Словник української мови (СУМ-11)