будяччя
БУДЯ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до будя́к.
Поле внизу, непривітна стерня, тогорічне будяччя (Фр., XIII, 1954, 305);
Він помчав миттю, як вихор. Навіть не шляхом, а навпростець до гайка. По будяччю й по стернях (Козл., Ю. Крук, 1950, 208).
Словник української мови (СУМ-11)