будяччя

БУДЯ́ЧЧЯ, я, с.

Збірн. до будя́к.

Поле внизу, непривітна стерня, тогорічне будяччя (І. Франко);

Він помчав миттю, як вихор. Навіть не шляхом, а навпростець до гайка. По будяччю й по стернях (П. Козланюк).

Значення в інших словниках

1. будяччя — будя́ччя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. будяччя — Будя́ччя, -ччя, -ччю, -ччям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. будяччя — БУДЯ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до будя́к. Поле внизу, непривітна стерня, тогорічне будяччя (Фр., XIII, 1954, 305); Він помчав миттю, як вихор. Навіть не шляхом, а навпростець до гайка. По будяччю й по стернях (Козл., Ю. Крук, 1950, 208).  Словник української мови в 11 томах
4. будяччя — Будяччя, -чя с. соб. отъ будяк.  Словник української мови Грінченка