будячок
БУДЯЧО́К, чка́, ч.
Зменш. до будя́к.
З-під жовтого піску, порослого хирлявим будячком, визирають стовбури житла... (Олесь Досвітній);
* У порівн. Ріс [Омелько] як будячок отой, настовбурчений, завжди готовий відповісти колючим словом на глузування та насмішки (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)