бузок
БУЗО́К, зку́, ч.
1. Густий чагарник з великими волотями ясно-лілових, фіолетових або білих дуже запашних квітів.
Воркувала Горлиця у садку, У куточку тихенькому, на бузку (Гл., Вибр., 1957, 87);
Кругом хати росли кущі бузку та густі вишні (Н.-Лев., II, 1956, 125);
Цвітуть бузки, садок біли І тихо ронить пелюстки (Рильський, I, 1956, 32).
2. Квіти цієї рослини.
Марійка побачила маленького хлопчика з таким великим букетом бузку, що за ним майже ховалось його обличчя (Донч., V, 1957, 529).
Словник української мови (СУМ-11)