бузувір

БУЗУВІ́Р, а, ч. Людина, яка виявляє крайню релігійну нетерпимість до інакомислячих, жорстоко переслідує їх; запеклий фанатик.

На прю! Без ляку і зневіри — За правду, волю, за наш край! Перелили вже бузувіри Скорботи чашу через край (Стар., Поет. тв., 1958, 37);

// перен. Взагалі зла, жорстока людина; мучитель, гнобитель, недолюдок.

— Наштовхали й мені боки оті бузувіри та п’янюги (Н.-Лев., IV, 1956, 301);

Ось вони [фашисти] сидять на лаві підсудних — змовники.. Крім того — і найперше вони палії війни, агресори і расистські бузувіри (Смолич, Після війни, 1947, 20);

// Уживається як лайливе слово.

— А ти чого, бузувіре, тут у сінях кадиш? (Мирний, II, 1954, 226).

Значення в інших словниках

1. бузувір — бузуві́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. бузувір — Нелюд, недолюдок, недолюд, мучитель, гнобитель, ірод, ірід; (релігійний) фанатик; пор. БАРБАР.  Словник синонімів Караванського
3. бузувір — -а, ч. Людина, яка виявляє крайню релігійну нетерпимість до інакомислячих, жорстоко переслідує їх; запеклий фанатик. || перен. Взагалі зла, жорстока людина; мучитель, гнобитель, недолюдок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бузувір — БУЗУВІ́Р, а, ч. Людина, яка виявляє крайню релігійну нетерпимість до інакодумців, жорстоко переслідує їх; запеклий фанатик. На прю! Без ляку і зневіри – За правду, волю, за наш край! Перелили вже бузувіри Скорботи чашу через край (М.  Словник української мови у 20 томах
5. бузувір — див. бешкетник; ворог; грішник; жорстокий; задерикуватий  Словник синонімів Вусика
6. бузувір — НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл.  Словник синонімів української мови
7. бузувір — Бузуві́р, -ра, -рові; -ві́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. бузувір — Бузувір, -ра м. = безувір.  Словник української мови Грінченка