буйно

БУ́ЙНО. Присл. до бу́йний 2, 4.

Тепер наче осіла [церква] — зовсім і не видно її з-за лип, що кругом так буйно розрослись (Мирний, III, 1954, 318);

Щоб зерно зійшло, почало буйно зростати, воно повинно впасти на родючий грунт (Шовк., Інженери, 1956, 212);

[Д. Жуан:] Чи маю я зложити вам під ноги свою так буйно викохану волю? (Л. Укр., III, 1952, 396);

— Не даймо втекти, не даймо! — буйно гримів Хома (Гончар, III, 1959, 373);

*Образно. Буйно розквітли всі духовні і матеріальні сили нашого народу (Колг. Укр., 2, 1954, 3).

Значення в інших словниках

1. буйно — бу́йно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. буйно — Присл. до буйний 2), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. буйно — БУ́ЙНО. Присл. до бу́йний 2, 4. Тепер наче осіла [церква] – зовсім і не видно її з-за лип, що кругом так буйно розрослись (Панас Мирний); Щоб зерно зійшло, почало буйно зростати, воно повинно впасти на родючий ґрунт (Ю. Шовкопляс); [Д.  Словник української мови у 20 томах
4. буйно — РЯ́СНО (у великій кількості, багато), ПИ́ШНО, БУ́ЙНО, РОЗКІ́ШНО, ГУ́СТО. Посіяли вчасно, то і вродить рясно (прислів'я); Пишно сходять буряки; Де господар добре робить, там і поле буйно родить (прислів'я); Настала весна.  Словник синонімів української мови
5. буйно — Бу́йно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. буйно — Буйно нар. Крупно, сильно, буйно. Сад ріс собі на волі дико і буйно. Левиц. Пов. 191. Що буйниї вітри буйно повівають. Чуб. V. 570. Буйно конем по вулиці проїзжав. АД. І. 189.  Словник української мови Грінченка