булькати

БУ́ЛЬКАТИ, ає, недок. Утворювати короткі й часті звуки під час виливання або витікання крізь вузький отвір, а також при кипінні (про рідину).

Розмова стихла, чутно було тільки, як працювали молоді щелепа та булькало вино при наливанні у склянки (Коцюб., І, 1955, 200);

В степу все було тихо й спокійно, тільки булькав куліш у казані та цвірчали коники (Тулуб, Людолови, І, 1957, 137);

// перев. безос. Видавати звуки, схожі на ті, що утворюються нри переливанні або кипінні рідини.

Десь в глибинах землі, наче в череві великої тварини, щось важко сопло, булькало (Кол., Терен.., 1959, 209);

В грудях його [пілота] все зловісніше булькало, хрипіло. Рожева піна виступила на зубах (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 124).

Значення в інших словниках

1. булькати — бу́лькати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. булькати — -ає, недок. Утворювати короткі й часті звуки під час виливання або витікання крізь вузький отвір, а також під час кипіння (про рідину). || перев. безос. Видавати звуки, схожі на ті, що утворюються під час переливання або кипіння рідини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. булькати — БУ́ЛЬКАТИ, ає, недок. Утворювати короткі й часті звуки під час виливання або витікання крізь вузький отвір, а також при кипінні (про рідину). Розмова стихла, чутно було тільки, як працювали молоді щелепи та булькало вино при наливанні у склянки (М.  Словник української мови у 20 томах
4. булькати — див. кипіти; лити  Словник синонімів Вусика
5. булькати — БУ́ЛЬКАТИ (про рідину — утворювати короткі й часті звуки під час переливання, кипіння; видавати звуки, схожі на ті, що утворюються під час переливання або кипіння рідини), БУЛЬКОТА́ТИ (БУЛЬКОТІ́ТИ) підсил. розм.; КЛЕКОТА́ТИ (КЛЕКОТІ́ТИ) підсил.  Словник синонімів української мови
6. булькати — Бу́лькати, -каю, -каєш, -кає  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. булькати — Булькати, -каю, -єш гл. Булькать, издавать звукъ: «буль-буль», при вытеканіи, кипѣніи (жидкости). Драг. 48. Ниво вщолоча та все булька: буль-буль-буль. Грин. І. 206.  Словник української мови Грінченка