булькотати
БУЛЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і БУЛЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.
1. Підсил. до бу́лькати.
Сало шипіло, як змія, булькотало, кувікало, як свиня в тину (Н.-Лев., II, 1956, 304);
Булькоче, пріг. каша в казані (Мал., II, 1956, 327);
Горілка з пляшок булькотіла, Ніхто ні каплі не пролив (Котл., І, 1952, 163);
Ярина.. принесла й поставила на стіл горнці, в яких парувало смажене м’ясо, казанок, у якому булькотіла юшка (Скл., Святослав, 1959, 31).
2. перен., розм. Невиразно говорити; бурмотати.
Портьє булькотів щось грізно по-мадьярськи (Фр., III, 1950. 219).
Словник української мови (СУМ-11)