булькотати
БУЛЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, БУЛЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.
1. Підсил. до бу́лькати.
Горілка з пляшок булькотіла, Ніхто ні каплі не пролив (І. Котляревський);
Сало шипіло, як змія, булькотало, кувікало, як свиня в тину (І. Нечуй-Левицький);
Десь булькотіло: водяна твар жила своїм нічним життям (М. Хвильовий);
Ярина .. принесла й поставила на стіл горнці, в яких парувало смажене м'ясо, казанок, у якому булькотіла юшка (С. Скляренко);
Булькоче, пріє каша в казані (А. Малишко).
2. перен., розм. Невиразно говорити; бурмотати.
Портьє булькотів щось грізно по-мадярськи (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)