булькотати
БУ́ЛЬКАТИ (про рідину — утворювати короткі й часті звуки під час переливання, кипіння; видавати звуки, схожі на ті, що утворюються під час переливання або кипіння рідини), БУЛЬКОТА́ТИ (БУЛЬКОТІ́ТИ) підсил. розм.; КЛЕКОТА́ТИ (КЛЕКОТІ́ТИ) підсил. (глухо булькати). — Док.: бу́лькнути. Було лише чути, як булькає, сичить і ніби плямкає губами вода (О. Донченко); Десь в глибинах землі, наче в череві великої тварини, щось важко сопло, булькало (П. Колесник); — А підо мною немов щось живе в землі рушається, булькоче, клекоче, здається: ось-ось бухне і заллє мене (І. Франко); Розмова йшла грецька. Голоси товсті, низькі неначе булькотали та клекотали, як вода кипить та вбивається в ключі в здоровому казані (І. Нечуй-Левицький).
Словник синонімів української мови