булькіт

БУ́ЛЬКІТ, коту, ч. Дія за знач. бу́лькати, булькота́ти 1 і звуки, утворювані цією дією.

Усе це, з плачем, викрикнула Малайка Андрієві в спину при булькоті горнятка (Коцюб., II, 1955, 22);

Талі й дощові води з шумом, шипінням і дзвінким булькотом поспішали до річки (Коз., Гарячі руки, 1960, 23).

Значення в інших словниках

1. булькіт — бу́лькіт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. булькіт — -коту, ч. Дія за знач. булькати, булькотати 1) і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. булькіт — БУ́ЛЬКІТ, коту, ч. Дія за знач. бу́лькати, булькота́ти 1 і звуки, утворювані цією дією. Усе це з плачем викрикнула Маланка Андрієві в спину при булькоті горнятка (М. Коцюбинський); Талі й дощові води з шумом, шипінням і дзвінким булькотом поспішали до річки (В. Козаченко).  Словник української мови у 20 томах
4. булькіт — див. звучання  Словник синонімів Вусика
5. булькіт — Бу́лькіт, -коту, -тові, в -коті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. булькіт — Булькіт, -коту м. Клокотаніе.  Словник української мови Грінченка