бумага
БУМА́ГА, и, ж., розм., заст., рідко. Ділове письмове повідомлення, розпорядження або інший офіційний документ.
На Щуку хтось бумагу в суд подав (Гл., Вибр., 1957, 74);
На другий день летіла од предводителя до губернатора бумага (Мирний, II, 1954, 275).
Словник української мови (СУМ-11)