буркотун

БУРКОТУ́Н, а́, ч. Буркотлива людина.

Якою оманливою буває людська зовнішність! Він спочатку не злюбив був оцього буркотуна, а виявилось, що це добросердечна,

Значення в інших словниках

1. буркотун — буркоту́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. буркотун — I -а, ч. Буркотлива людина. II -а, ч. Те саме, що пристипома.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. буркотун — БУРКОТУ́Н, а́, ч. Той, хто завжди бурчить. Якою оманливою буває людська зовнішність! Він спочатку не злюбив був оцього буркотуна, а виявилось, що це добросердечна, душевна людина (Ю. Збанацький); Не перевелися буркотуни і сьогодні: і те їх не влаштовує, й інше (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. буркотун — I буркун, бурчак, бурчака, воркіт (кіт-воркіт), воркотун II див. балакучий  Словник синонімів Вусика
5. буркотун — БУРКОТУ́Н розм. (буркотлива людина), БУРКУ́Н розм., ВОРКОТУ́Н розм., ВОРКУ́Н рідко. Якою оманливою буває людська зовнішність! Він спочатку не злюбив був оцього буркотуна, а виявилось, що це добросердечна, душевна людина (Ю.  Словник синонімів української мови