буркотун —
I -а, ч. Буркотлива людина. II -а, ч. Те саме, що пристипома.
Великий тлумачний словник сучасної мови
буркотун —
БУРКОТУ́Н, а́, ч. Той, хто завжди бурчить. Якою оманливою буває людська зовнішність! Він спочатку не злюбив був оцього буркотуна, а виявилось, що це добросердечна, душевна людина (Ю. Збанацький); Не перевелися буркотуни і сьогодні: і те їх не влаштовує, й інше (з газ.).
Словник української мови у 20 томах
буркотун —
I буркун, бурчак, бурчака, воркіт (кіт-воркіт), воркотун II див. балакучий
Словник синонімів Вусика
буркотун —
БУРКОТУ́Н розм. (буркотлива людина), БУРКУ́Н розм., ВОРКОТУ́Н розм., ВОРКУ́Н рідко. Якою оманливою буває людська зовнішність! Він спочатку не злюбив був оцього буркотуна, а виявилось, що це добросердечна, душевна людина (Ю.
Словник синонімів української мови
буркотун —
БУРКОТУ́Н, а́, ч. Буркотлива людина. Якою оманливою буває людська зовнішність! Він спочатку не злюбив був оцього буркотуна, а виявилось, що це добросердечна,
Словник української мови в 11 томах