бурлакування
БУРЛАКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. бурлакува́ти.
Пробували вони удвох співати своєї єдиної бурлацької, згадуючи бурлакування по Дону та по Каховських степах запорозьких (Довж., Зач. Десна, 1957, 482);
[Лікар:] Думаєте, добро яке з того бурлакування? де там! Старий кавалер, то так, все одно, як старий собака (Л. Укр., II, 1951,50).
Словник української мови (СУМ-11)