бурлакування
БУРЛАКУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. бурлакува́ти.
Пробували вони удвох співати своєї єдиної бурлацької, згадуючи бурлакування по Дону та по Каховських степах запорозьких (О. Довженко);
[Лікар:] Думаєте, добро яке з того бурлакування? де там! Старий кавалер, то так, все одно, як старий собака (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)