буханчик
БУХА́НЧИК, а, ч. Зменш. до буха́н 1.
Там лакомини різні їли [боги], Буханчики пшеничні білі (Котл., І, 1952, 95);
Буханчик хліба на столі лежить та ніж (Вовчок, I, 1955, 147).
Словник української мови (СУМ-11)БУХА́НЧИК, а, ч. Зменш. до буха́н 1.
Там лакомини різні їли [боги], Буханчики пшеничні білі (Котл., І, 1952, 95);
Буханчик хліба на столі лежить та ніж (Вовчок, I, 1955, 147).
Словник української мови (СУМ-11)