бухта
БУ́ХТА¹, и, ж. Невелика глибока затока.
Здалеку виднілась спокійна бухта Суаку (Коцюб., І, 1955, 400);
Десятки човнів гуляли по простору Сухумської бухти (Трубл., II, 1955, 124).
БУ́ХТА², и, ж., мор. Складений кружком канат, трос і т. ін.
Як смеркло, то Михайло вже з трьома зв’язківцями вантажив у човен чотири бухти нового кабеля (Кучер, Зол. руки, 1948, 51).
Словник української мови (СУМ-11)