бігання
БІ́ГАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. бі́гати 1.
Піднявсь було по усіх вулицях гомін, бігання, крик. галас (Кв.-Осн., II, 1956, 172);
// перен. Поспішне метушливе ходіння куди-небудь, з якоюсь метою; безперервна метушня.
В Ніцці наші дами так зайнялись біганням по магазинах.., що навіть не мали часу подивитись на могилу Герцена (Л. Укр., V, 1956, 384).
2. спорт. Те саме, що біг¹ 2.
— Вам, товаришу Цимбал, треба як слід попрактикуватися в біганні, — каже лейтенант (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 76).
Словник української мови (СУМ-11)