бігання

бі́гання

-я, с.

1》 Дія за знач. бігати 1).

|| перен. Поспішне метушливе ходіння куди-небудь, з якоюсь метою; безперервна метушня.

2》 спорт. Те саме, що біг I 2).

Значення в інших словниках

1. бігання — бі́гання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. бігання — БІ́ГАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. бі́гати 1. Піднявсь було по усіх вулицях гомін, бігання, крик, галас (Г. Квітка-Основ'яненко); // перен. Поспішне метушливе ходіння куди-небудь, з якоюсь метою; безперервна метушня.  Словник української мови у 20 томах
3. бігання — I. БІГ (швидке пересування на ногах); БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА підсил. розм., БІГОТНЯ́ підсил. розм. (протягом тривалішого часу або в різних напрямках); РИСЬ розм. (про швидкий біг — звичайно в одному напрямку).  Словник синонімів української мови
4. бігання — Бі́гання, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. бігання — БІ́ГАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. бі́гати 1. Піднявсь було по усіх вулицях гомін, бігання, крик. галас (Кв.-Осн., II, 1956, 172); // перен. Поспішне метушливе ходіння куди-небудь, з якоюсь метою; безперервна метушня.  Словник української мови в 11 томах
6. бігання — Бігання, -ня с. Бѣганіе. І піднявсь був.... гомін, бігання, крик, галас. Кв.  Словник української мови Грінченка