бігання
БІ́ГАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. бі́гати 1.
Піднявсь було по усіх вулицях гомін, бігання, крик, галас (Г. Квітка-Основ'яненко);
// перен. Поспішне метушливе ходіння куди-небудь, з якоюсь метою; безперервна метушня.
В Ніцці наші дами так зайнялись біганням по магазинах.., що навіть не мали часу подивитись на могилу Герцена (Леся Українка).
2. Те саме, що біг¹ 2.
– Вам, товаришу Цимбал, треба як слід попрактикуватися в біганні, – каже лейтенант (І. Багмут);
Улітку їздила [матуся Карапет] на велосипеді і належала до найактивніших прихильниць лікувального бігання (О. Чорногуз).
Словник української мови (СУМ-20)