бігунка
БІГУ́НКА, и, ж., розм., заст. Розлад шлунка, понос.
Чогось бігунка напала (Сл. Гр.);
Сидів, після бою спочиваючи, немалий гурт мирославців, добре вже впевнених, що вражені бігункою вороги.. на обложене місто напасти не спроможуться (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 497).
Словник української мови (СУМ-11)