бігунки
БІГУНКИ́, і́в, мн. Легкі дрожки або сани.
Зирк, аж їде обніжком полковник, буланим конем на бігунках (Збірник про Кроп., 1955, 6);
Сиджу на бігунках; на вибоях мене підкидає (Коцюб., II, 1955, 268);
Партизанські господарники уважно і старанно збирали в дорогу новий загін. Виділили кращих коней і міцні сани-бігунки (Збан., Ліс. красуня, 1955, 116).
Словник української мови (СУМ-11)