біднувато
БІДНУВА́ТО. Присл. до біднува́тий.
Була [Ганна] у великій, біднувато, але охайно вмебльованій кімнаті (Коз., Сальвія, 1956, 311).
Словник української мови (СУМ-11)БІДНУВА́ТО. Присл. до біднува́тий.
Була [Ганна] у великій, біднувато, але охайно вмебльованій кімнаті (Коз., Сальвія, 1956, 311).
Словник української мови (СУМ-11)