білетер
БІЛЕТЕ́Р, а, ч. Особа, яка контролює вхідні білети в кіно, театрі, музеї та інших закладах.
Поруч товклись білетери похмурі — Я ж без квитка був, як на біду (Перв., II, 1958, 110).
Словник української мови (СУМ-11)БІЛЕТЕ́Р, а, ч. Особа, яка контролює вхідні білети в кіно, театрі, музеї та інших закладах.
Поруч товклись білетери похмурі — Я ж без квитка був, як на біду (Перв., II, 1958, 110).
Словник української мови (СУМ-11)