білокрилий

БІЛОКРИ́ЛИЙ, а, е. Який має білі крила.

У повітані, попискуючи, віються над водою ластівки та легкі білокрилі крячки (Гончар, Маша.., 1959, 37);

*Образно. Білокрилими кораблями пливли сліпучо-білі хмари (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16);

// Уживається як постійний епітет лебедя, чайки.

Плавав лебідь білокрилий По глибокому ставу (Щог., Поезії, 1958, 445).

Значення в інших словниках

1. білокрилий — білокри́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. білокрилий — -а, -е. Який має білі крила. || Уживається як постійний епітет лебедя, чайки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. білокрилий — БІЛОКРИ́ЛИЙ, а, е. Який має білі крила. У повітрі, попискуючи, віються над водою ластівки та легкі білокрилі крячки (О. Гончар); Хмурилися навіть білокрилі янголи, розліталися вусібіч (Ю. Мушкетик); * Образно.  Словник української мови у 20 томах