білолиций

БІЛОЛИ́ЦИЙ, я, е. Який має біле обличчя.

Чи є в світі молодиця, Як та Гандзя білолиця? (Пісні та романси.., II, 1956, 47);

Серед села вдова жила У новій хатині, Білолиця, кароока І станом висока (Шевч., І, 1951, 164);

Чорноока, білолиця й молода, чом не чути, як дзвенить твоя хода? (Голов., З листів.., 1940, 103);

*Образно. І всміхнулась білолиця Галичина своїй новій світлій долі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 150);

// Уживається як постійний епітет місяця.

Білолиций місяць тихо плив високим небом (Гр., Без хліба, 1956, 78);

У знач. ім. білоли́ций, цього, ч. Місяць.

Зорі сяють; серед неба Горить білолиций (Шевч., І, 1951, 92).

Значення в інших словниках

1. білолиций — білоли́ций прикметник  Орфографічний словник української мови
2. білолиций — -я, -е. Який має біле обличчя. || Уживається як постійний епітет місяця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. білолиций — Біловидий  Словник чужослів Павло Штепа
4. білолиций — БІЛОЛИ́ЦИЙ, я, е, нар.-поет. Який має біле обличчя. Чи є в світі молодиця, Як та Гандзя білолиця? (з народної пісні); Серед села вдова жила У новій хатині, Білолиця, кароока І станом висока (Т.  Словник української мови у 20 томах
5. білолиций — Білоли́ций, -ця, -це; -цього, -цьої  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)